Алла Насонова: «Поки вирішувалося питання з Детгизом, у Валентини Іванівни народилася внучка»

0
2

Генеральний директор видавництва «Детгиз» Алла Насонова — про стан дитячого книговидання в Санкт-Петербурзі і Росії.

Про стан дитячого книговидання в Петербурзі кореспондент Горзаказ.орг поговорив з генеральним директором видавництва «Детгиз» Аллою Насонової.

— Що будуть читати в цьому році маленькі петербуржці? У місті затверджена Програма підтримки і розвитку читання на 2009-2011 роки, наскільки ефективно реалізуються її положення?

— На жаль, програма підтримки дитячого читання не передбачає виділення субсидій на видання дитячої літератури напряму. Немає окремого рядка на цей рахунок і в міському бюджеті кошти виділяються на загальних підставах у рамках реалізації Програми з підтримки книговидання. Зокрема, щорічно у місті проводиться конкурс видавничих проектів, куди кожне міське видавництво має право подати від однієї до трьох заявок. У результаті В цьому році на конкурс було представлено 160 проектів, причому лише близько десяти було подано на дитячі книги. Практично всі вони були підтримані, однак співвідношення виходить аж ніяк не на користь дитячої книги. Відбувається це в тому числі і тому, що в місті майже немає дитячих видавництв.

— Брала видавництво участь у конкурсі?

— Так, ми традиційно беремо участь у міському конкурсі і отримуємо підтримку від Петербурга. В цьому році на конкурсі видавничих проектів було підтримано три заявки, ще дві книги у видавництві вийдуть завдяки федеральної програми підтримки книговидання «Культура Росії». Однак очевидно, що п’ять книг для дітей в рік — це недостатньо. Звичайно, видання для дітей з’являються і в інших петербурзьких видавництвах, але якщо порівняти це кількість найменувань з числом видань, які виходили в радянські часи, то висновок можна зробити досить сумний.

Раніше «Детгиз» випускав не менше 150 книжкових новинок на рік. Сьогодні ж тиражі дитячих книг, які виходять в Петербурзі і Москві, не досягають 7-10 тис. примірників. І це притому, що така кількість літератури призначене для 15 млн дітей, які живуть у Росії. Для поступального розвитку інтересу до читання дитині книжкова новинка потрібна кожні два тижні. Причому новинки повинні бути в діапазоні всіх віків.

— Чи можуть петербурзькі видавництва в якійсь мірі відповідати запитам маленьких читачів?

— Загалом у місті дивно мало книг для дітей. Втім, як і видавництв, які займаються випуском дитячої літератури. Ще одне питання: скільки серед усього того, що випускається, високоякісних видань, які не страшно давати дитині в руки, які не зіпсують йому смак? Їх не так вже й багато.

На жаль, сьогодні всі принципи дитячої книги: ретельний відбір і замовлення, коли письменники і художники мають можливість працювати над книгами роками, поступово зникають. Ринок заповнюють книги надзвичайно низької якості — не рідкість відверта халтура і ширвжиток, видання, в яких можна зустріти незграбні картинки, перекладні тексти без належної редактури, часом навіть без зазначення авторства. Вони дешеві, вигідні і виходять великими тиражами. Такі книги можуть бути — питання тільки в тому, чи є альтернатива.

Тим не менше можна назвати близько десяти видавництв, які професійно працюють над створенням дитячих книг. Знаходяться вони в більшості своїй в Москві — ситуацію з книговиданням в Петербурзі інакше як стагнацією назвати не можна. На контрасті в столиці з’явилося співтовариство, що об’єднує цілий ряд видавництв, які займаються створенням якісних дитячих книжок. Це такі видавництва, як «Самокат», «Апріорі-Прес», «Октопус», «Рожевий жираф», «Час». Входить в об’єднання «Детгиз». До перерахованих вище варто додати Видавничий дім Мещерякова, який орієнтується на кращі зразки як вітчизняної, так і зарубіжної книги, видаючи твори з ілюстраціями художника Івана Білібіна.

Саме цей видавничий дім робить спроби об’єднати російські видавництва з метою створення майданчика для альтернативної торгівлі дитячою книгою. І проектом об’єднані видавництва прагнуть показати, якою повинна бути дитяча художня книга. У Москві вже відкрилася «Лавочка дитячої книжки», в Петербурзі магазин цієї мережі на Гороховій відчинить двері для покупців найближчим часом.

— Чи здатні зусилля невеликих видавництв змінити стан дитячої літератури?

— Навіть якщо ми зберемо найкраще, що випускається вищепереліченими видавництвами, в асортименті, отримаємо близько половини від кількості книг, які виходили в «Детгизе» до перебудови. При цьому ще й видавалися ці книжкові найменування незіставними для сьогоднішніх часів тиражами. Нормою для того часу було видання книг в 1,5 млн примірників, зараз тираж дитячої книжки рідко перевищує 5-7 тисяч. Виходить, що щороку на ринку з’являється все півмільйона якісних книг на 15 млн дітей у Росії. Це менше, ніж одна книжка на дитину в рік. За радянської влади, враховуючи тиражі «Детгиза» та інших великих видавництв, кожен рік дитина отримував по чотири-п’ять нових книжок в рік… принаймні створення магазину говорить про те, що потреба в тому, щоб створювати книги, принципово відрізняються від всесильного ширвжитку, і у професійного співтовариства, і у самих читачів, є.

— Потребує дитяче книговидання державної підтримки?

— З одного боку, видавнича діяльність має бути прибутковою. Доросла книга, наприклад, такою і є. Однак потрібно розуміти, що у виробництві доросла книга, надрукована на тонкому папері і без ілюстрації, коштує дешевше, ніж книга для дітей. Дитяча книга сама по собі дороге задоволення — вона повинна бути надрукована на високосортному офсет або крейдованому папері, мати необхідні гігієнічні сертифікати. Собівартість книги для дорослих становить близько 20 рублів, продається за 300 і, як наслідок, окупається. З дитячою літературою ситуація інакша: її собівартість близько 80 рублів, причому продавати її видавництво змушене з націнкою 20-30%, відповідно, на прилавках магазинів вона з’явиться з цінником 300 рублів і більше. Покупці резонно обурюється вартістю дитячих книг, не розуміючи, що її виробництво набагато більш затратно, ніж чорно-білих видань.

Хто має спонсорувати дитяче книгодрукування і чи потрібно це взагалі? Я не можу з повною впевненістю відповісти на це питання. Для того щоб зробити книгу дохідної, необхідно збільшувати тиражі, вкладати великі обігові кошти, яких у нас немає. Колись такі гроші були у держави. Зокрема, в Петербурзі на 2-й Радянської знаходилася фабрика дитячої книги № 2, тиражі 200 тис. примірників для дитячої книги були звичайною справою.

— Як ця ситуація вирішується за кордоном? Адже більшість європейських видавництв не отримує державної підтримки.

— В цілому дитяча книга дуже мало розвивається. Завоювання радянської влади в підтримці дитячого книговидання полягало в тому, що було виділено спеціалізоване дитяче видавництво «Детгиз». На підтримку цього проекту виділялися великі суми. Саме тому на такий високий рівень піднялася дитяча ілюстрація та дитяча література. Як це відбувається за кордоном? Зазвичай велике багатопрофільне видавництво, яке заробляє, приміром, на словниках та медичній літературі, може відкрити невеликий відділ дитячої літератури. Але навіть і там, як правило, з’являються видання перевірених, комерційно успішних письменників. Публікувати нових авторів мало хто наважується. І, звичайно, на Заході існує розгалужена система грантів.

— Ми знайшли видавництво в будівлі на набережній річки Фонтанки 78. А як же переїзд? Адже на місці «Детгиза» інвестори планують побудувати готель.

— Перший раунд наших переговорів з інвесторами нарешті завершився. У нас на руках є розпорядження КУГИ Санкт-Петербурга про виділення видавництву будівлі на Фурштатской вулиці, будинок 21, замість старого. Крім того, вирішено, що ремонт нового приміщення буде здійснено за рахунок коштів інвестора будинку на Фонтанці, 78, які виділені на благоустрій міських територій.

Зараз йде процес оформлення документів, складається кошторис на ремонт. Поки з документом ознайомитися нам не вдалося, але співробітники Управління інвестицій, яким доручено займатися її складанням, обіцяють представити нам документ найближчим часом.

Будинок на набережній Фонтанки, в якому ми перебуваємо зараз, в гнітючому стані, цієї весни приміщення постраждали ще і від протікань. Ми змушені були перевести дизайнерів для роботи в інше приміщення, однак більшість співробітників «Детгиза» продовжує працювати тут.

— Договір безоплатного користування був запропонований КУГИ восени 2009 року. Чому видавництво не пішла на його підписання?

— Ми свідомо не пішли на цей крок. Справа в тому, що нам надіслали типовий документ, де не було враховано особливі умови, на підставі яких полягало нашу угоду. Зокрема, в документі були вказані терміни угоди, на які ми отримуємо нове приміщення. Крім того, в ньому нічого не говориться про ремонтні роботи, які повинні бути зроблені.

Виходить так, що типовий документ не підходить для нетипової ситуації, в якій знаходиться видавництво. Не кажучи вже про те, що вдома на Фурштатской вулиці де-факто не існує. Це рештки будівлі, де немає електроенергії, зруйновано тепловий вузол. Там необхідно переробляти практично всі. Поставивши підпис під документом, видавництво повинно взяти на себе зобов’язання, які не може виконати.

— Чим закінчилися переговори?

— Зрозуміти, яке відомство займається проектом будинку на Фонтанці, 78, — Комітет з інвестицій, Комітет з будівництва або ж Комітет з управління міським майном, досить складно. Кожен з них відповідає лише за один з аспектів проблеми, вирішити її в цілому непросто. Спроби обговорити проблему з чиновниками особисто теж ні до чого не призводять.

Я дзвонила в приймальню голови КУГИ Ігорю Метельскому з проханням зустрітися з ним. Безпосередньо зробити це так і не вдалося, мене відправили спочатку до одного заступнику, потім до іншого. Поки обіцяються прийняти, один заступник змінюється іншим. Я не встигаю слідкувати за ротацією кадрів. За той час, поки вирішувалося питання з «Детгизом», у Валентини Іванівни Матвієнко народилася внучка, у заступника голови КУГИ, яка займалася наш проект, — двоє дітей… Народжуваність у нашому місті на найвищому рівні. У тому числі і в середовищі держслужбовців та їхніх сімей. Тому ми закликаємо всіх зацікавлених осіб звернути увагу на долю дитячої літератури! Виростуть наші діти — і що вони будуть читати?

— Які плани у «Детгиза» на цей рік?

— У мене зараз на руках понад 70 нових текстів російських авторів, які могли б вийти в друк. Однак випустити більшу частину з них видавництво в цьому році не зможе. Важливо не тільки зберігати традиції, але й прагнути створювати по-справжньому сучасні і високоякісні новинки. В цьому році видавництво планує випустити 20 книг. Три з них вже вийшли навесні.

Перша створена відомим петербурзьким скульптором Віктором Новіковим. Збірка оповідань «Блокада сниться мені ночами» написаний від імені героя-підлітка і розповідає про блокадному дитинстві в Лисичачім Носі. Книга викликала великий інтерес, заявок на неї маса, а наклад — усього тисяча примірників. Другою книгою, яка побачила світ цього року, став «Великий букет пролісків» Ігоря Смольникова. На початку війни Ігорю Федоровичу було 11 років, всі військові роки сім’я прожила Самарі, звідки він писав листи батькові на фронт. Таким чином, він пройшов з батьком всю війну. Книга складається з фронтового щоденника батька, їх листування і оповідань, які Ігор Смольников написав, вже будучи сформованим письменником. Третя книга, яка вийшла у видавництві, називається «Старі та малі», автор — Борис Алмазів. Вона теж розповідає про повоєнне дитинство письменника, проведеного на донському хуторі.

Також в цьому році ми плануємо провести другий фестиваль молодих письменників, що пишуть для дітей, — «Молоді письменники навколо «Детгиза».

Аліса Кустикова, джерело: Горзаказ

Алла Насонова, Детгиз
Код для блогу

Алла Насонова: «Поки вирішувалося питання з «Детгизом», у Валентини Іванівни народилася внучка»

Генеральний директор видавництва «Детгиз» Алла Насонова — про стан дитячого книговидання в Санкт-Петербурзі і Росії.

Прочитати повністю Kidreader.ru

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here