Дитяча література: покликання, професія чи комерція?

0
3

Організатори круглого столу «Дитяча література: покликання, професія чи комерція?» підвели підсумки дискусії.

12 березня 2013 року відбулася друга зустріч дискусійного клубу конкурсу «Нова дитяча книга», організована видавництвом «Росмэн» за підтримки Російської державної дитячої бібліотеки. У дискусії на тему «Дитяча література: покликання, професія чи комерція?» взяли участь представники бібліотеки і видавництва, письменники Андрій Усачов, Юрій Нечипоренко, Ігор Жуков, Костянтин і Юлія Снайгала.

У ході дискусії експерти зійшлися на думці, що видавнича та письменницька справа в умовах ринку не може існувати поза таких «прозаїчних» понять, як рентабельність і рентабельність, але також не може ставати і конвеєром для отримання прибутку, оскільки цей шлях руйнівним і для літератури, і для майбутнього книжкового ринку.

«Якщо з літературно-видавничого процесу виключити комерційну складову, то вийде якийсь вігвам з слонової кістки, абсолютно відірваний від реальності. Рано чи пізно ця реальність приходить і все розставляє по своїх місцях», — зазначив генеральний директор видавництва «Росмен» Борис Кузнєцов.

Літературні твори як товарна категорія мають певні життєві цикли, і, щоб мати можливість розвиватися, видавництвам сьогодні мало перевидавати класику — потрібно експериментувати з новими авторами та новими жанрами, вкладатися в розвиток нових ніш, які в майбутньому зможуть організовувати дитячий книжковий ринок. За кордоном — у Франції, Швейцарії, Скандинавських країнах — реалізуються масштабні програми державної підтримки літераторів, книговидання і бібліотек, які сприяють розвитку сучасної літератури. В нашій країні без таких програм тягар фінансових ризиків повністю лягає на видавництва. Це означає, що пошук нових імен, видання книг нових авторів залишається вкрай ризикованою справою, на яке наважуються далеко не всі.

Прагнучи знизити ризики, багато видавництва випускають сучасну перекладну літературу для дітей і підлітків. Це дешевше і простіше — ліцензійні книги не вимагають вкладень до малювання оригінальних ілюстрацій і у автора, а гранти, що виділяються фондами при іноземних посольствах, можуть покривати витрати і на додрукарську підготовку книги.

З урахуванням високої собівартості дитячої книги (якісний папір, кольоровий друк, тверда обкладинка) і консервативності купівельного попиту ідея просування молодих вітчизняних письменників виглядає і зовсім месіанської. Тому не дивно, що російські видавці не поспішають давати дорогу в життя новим російським авторам, а письменство в Росії, як правило, не стає для авторів основним джерелом доходу. Присутні на круглому столі письменники зізналися, що і до них успіх і перші гонорари прийшли через багато років після того, як вони почали писати.

«Чудово одного разу прокинутися знаменитим. Але це «якось» часто настає дуже пізно. Добре, якщо при житті», — зауважив Андрій Усачов.

Ігор Жуков зазначив, що поділ на дорослу і дитячу літературу надзвичайно умовно: «У кожного доброго «дорослого» письменника завжди знайдеться щось для дітей. Андерсен і Пушкін теж для дітей спеціально не писали. Та й не секрет, що дорослі читають своїм дітям книги, які цікаві насамперед їм самим». Письменник розповів, що він працює і для дорослої аудиторії, і для дітей, іноді на замовлення, і письменство є його головним джерелом заробітку. Хоча при цьому зазначив, що творами «на замовлення» він, як правило, задоволений менше, ніж тим, що пише «для себе»: «Добре, коли збігається, але іноді, коли я складаю гарний вірш, я вже знаю, що його не візьмуть, і доводиться свідомо спотворювати текст. Але це класика — Фіцджеральд чинив так само зі своїми новелами».

Костянтин і Юлія Снайгала починали свій шлях в літературі з «самотніх дорослих віршів». Але, за словами Юлії Снайгала, сьогодні доросла література переходить в електронний формат, з нею стає все складніше продаватися. І хоча в дитячій літературі сьогодні теж непросто знайти своє місце, тут просуванню авторів сприяють літературні конкурси, які «стають своєрідним знаком якості для батьків, допомагаючи орієнтуватися у величезному світі дитячих книжок».

Пригадалися й слова письменника Андрія Бітова, який сказав про прозі Юрія Коваля, що високу літературу в Росії створюють любителі. За словами Юрія Нечипоренка, його перша книга побачила світ через 20 років після того, як була написана. Сьогодні він поєднує письменницьку діяльність з роботою наукового співробітника Російської академії наук. «Але за останні п’ять років ситуація змінилася, особисто мені вдалося видати чотири книги і отримати п’ять премій, — розповів письменник. — Так що почали з’являтися премії, які дозволяють авторам жити і писати, хоча є й інші, що представляють собою роздачу «своїм»».

В цілому, за підрахунками учасників дискусії, жити на доходи від письменницької діяльності сьогодні могли б лише класики і дуже невелике коло наших сучасників. Якби Андерсен, який займає сьоме місце в списку найбільш видаваних дитячих авторів у Росії, був живий, в 2012 році він заробив би від продажу своїх книг близько 4 мільйонів рублів.

Однак при цьому експерти відзначили, що в Росії склалася унікальна ситуація, коли за рахунок стійкого попиту на класику у видавництв з’являється можливість випускати книги сучасних вітчизняних авторів — інвестувати в майбутні можливості.

Не менш важливою умовою перетворення сучасної літератури з «покликання» в «професію» для письменників і «комерцію» для видавців є формування потреби у книзі у читача і культивування навику читання з самого раннього віку. «У нас можуть бути абсолютно чудові автори з чудовими книгами, але питання полягає в тому, для кого ми їх видаємо. Наше завдання полягає в тому, щоб діти помітили ці книги і прочитали їх», — зауважила заступник директора РГДБ Ольга Мезенцева. За твердженням експерта, ключову роль у популяризації читання та просуванні книг повинні виконувати бібліотеки, які мають у своєму розпорядженні усіма необхідними для цього ресурсами — великої науково-методичною базою, рекомендаційними сервісами, відділами по роботі з читачами.

За повідомленням Лариси Četverikovoj, практика роботи РГДБ показала, що в дошкільному віці, поки дитина ще не вміє читати, основний наголос має сенс робити саме на роботі з батьками, оскільки саме вони визначають коло читання дитини. У більш пізньому віці головним аргументом для прочитання тієї чи іншої книги для дитини виступає разрекламірованность книг або окремих персонажів.

Крім того, учасники дискусії зійшлися на думці, що в умовах, коли видавці, читачі, держава, письменники і книжкова торгівля існують в різних контекстах і часто говорять на різних мовах, необхідно шукати можливості для консолідації. «Є цілий океан літератури, і в ньому є місце кожному, головне — правильно знайти свою нішу. Наше завдання — виховувати читача, щоб він, прочитавши одну хорошу книгу, потягнувся за іншою гарною книгою», — сказав Юрій Нечипоренко. І саме бібліотека може стати об’єднавчою силою для налагодження комунікації учасників літературного процесу між собою.

«У цьому світі, де ми всі один одному не довіряємо і ставимося упереджено, єдиними, кому більш або менш довіряє і влада, і письменники, є бібліотеки… Бібліотека — це державна установа, і вона може консолідувати інтелігенцію, не доверяющую державі, і держава, не довіряє нам», — вважає Андрій Усачов.

Підводячи підсумки бесіди, експерти висловили надію, що обговорення загальних питань книговидання допоможе знайти нові можливості та інструменти, що сприяють розвитку сучасної дитячої книги.

Андрій Усачов, Круглий стіл, нова дитяча книга, проблеми дитячої літератури, Росмэн
Код для блогу

Дитяча література: покликання, професія чи комерція?

Організатори круглого столу «Дитяча література: покликання, професія чи комерція?» підвели підсумки дискусії.

Прочитати повністю Kidreader.ru

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here