Книжки на коліщатках

0
2

Ірина Балахонова і Тетяна Кормер роблять такі дитячі книжки, які не нудно читати і дорослим. Їх маленьке видавництво «Самокат» за п’ять років випустило близько 60 визнаних у всьому світі творів дитячої літератури. Художниця Тетяна Кормер і асистент редакції швейцарських газет Ірина Балахонова зблизилися завдяки своїм дітям, навчалися в одній школі. Обох засмучував бідний вибір дитячих книг. В кінці 90-х видавали в основному радянських класиків, часто без смаку виконанні, згадує Балахонова. Спочатку дівчата збиралися відкрити літературний журнал для дітей: обидві працювали в ЗМІ і розуміли, як це робити. Але вирішили, що зможуть замахнутися на більше.

Перш ніж зареєструвати «Самокат», довго вибирали з 200 назв, придуманих разом з дітьми. Відразу ж вирішили випускати перекладні книги, колишні колись бестселерами за кордоном і добре продаються не один рік. Ірина деякий час жила в Швейцарії, непогано знала французьку літературу. «Поляна» в Росії була порожня: франкомовною літературою тоді ніхто не займався, додає Балахонова.

Старт на «Собаці»

У дівчат було $4000 власних заощаджень, але на видання книги цього не вистачало. Тоді вони звернулися до організаторів програми «Пушкін» (вона підтримує видання франкомовної літератури і в кожній країні називається по-своєму). «Ми сказали, що співпрацюємо з перекладачкою Наталією Шаховської, це ім’я знали, і в 2003 р. нам виділили ще 2000 євро», — пояснює Ірина. Близько $3 млрд — так оцінив обсяг російського книжкового ринку в 2008 р. Олександр Воропаєв, начальник відділу книжкових виставок та пропаганди читання Федерального агентства по друку і масовим комунікаціям. З 2003 р. ринок виріс на 87%. Однак серйозних книг не вистачає: під маркою дитячої літератури випускається чимало ширвжитку — «страшилок» або порожніх детективів з незапоминающимися авторами, нарікає Олексій Маркевич, директор видавництва «Центр Нарнія», яке, як і «Самокат», було зареєстровано у 2000 р. В 2003 р. вийшла перша книга «Самокат» — «Собака Пес» Даніеля Пеннака. Вона стала справжнім відкриттям для читаючої публіки: издательниц запросили на радіо «Ехо Москви». Після цього пройшов цикл передач — радіожурналіст Сергій Бунтман читав «Собаку» в ефірі. Така удача на старті підтримала дівчат. Перший час вони працювали тільки на ентузіазмі. «У нас не було грошей, зв’язків і знання видавничого бізнесу», — запевняє Ірина.

Уроки економії

У 2003 р. оборот «Самоката» становив лише $10 000. Серйозно гальмували розвиток справи відстрочки платежів — у видавничому бізнесі вони можуть тривати від 60 днів до року. Щоб заробити, довелося вчитися економити на дрібницях. Спочатку обходилися без офісу, пізніше завдяки знайомим знайшли недорогий підвал на Сухаревке. Перший час видавниці все робили вдвох, потім найняли стажерів з поліграфічного інституту, і ті працювали безкоштовно. Коли дізналися, що в ярославській друкарні пропадає неформатна папір, вирішили спеціально під неї зробити поетичну серію: вийшли вузькі книжки якраз в ширину вірша, каже Ірина. Вдалося заощадити на папері 25%. До 2006 р. стали випускати по книзі в місяць. Здалеку авторів з Італії, Фінляндії, Швеції, Австрії, Норвегії. Відшукали цікавих письменників і в Росії. Великою підтримкою стали гранти, а пізніше — продаж видавничих прав за кордоном. «Самокату» вдалося завоювати нехай невелику, зате мислячу аудиторію, вважає Варвара Горностаєва, головний редактор видавництва Согриѕ.

Як пройти в бібліотеку

Коли «Самокат» вийшов на ринок, той уже був поділений між гігантами — АСТ, «Ексмо», «Дрофой», «Махаоном» та ін. Зазвичай книжкові магазини відмовляються працювати з дрібними видавцями, але завдяки передачам на радіо «Самоката» зробили виняток Московський будинок книги «Бібліо-глобус», згадує Балахонова. П’ятитисячний тираж «Собаки» розійшовся за рік. Тоді ж видавництво спробував увійти в роздріб, почавши працювати з дистриб’юторською компанією Berrounz. «Головна проблема малих видавництв в тому, що вони не можуть вбудуватися в систему розповсюдження, — каже Горностаєва. — Але подивіться, що коїться біля стендів на виставках, як розбирають їх книги!» «Самокат» першим з молодих дитячих видавництв почав «виховувати» систему розповсюдження, орієнтовану на ширвжиток«, — зазначає Микола Охотин, генеральний директор дистриб’юторської компанії Berrounz. Пізніше підключилися «Рожевий жираф», Видавничий дім Мещерякова, «Відкритий світ», «Машини творення». Конкурентна перевага «Самокат» — автори для інтелектуалів, незвично видані книжки — одночасно і джерело найбільших труднощів, вважає Охотин. Такі книги бояться включати в асортимент і дистриб’ютори, і великі мережі на кшталт «Букви» (належить АСТ) та «Нового книжкового» (належить «Ексмо»). На полиці вдається потрапити тільки через треті руки, з-за чого ціна книжок стає непідйомною для покупців, скаржиться Маркевич з «Центру Нарнія». І все ж треба було якось пробитися до читачів. У Москві «Самокату» вдалося проникнути в деякі магазини, в регіонах справи були гірші. І видавниці вирішили завоювати провінцію через бібліотеки. Вони їздили по країні, вигадували незвичайні заходи для бібліотек. Організували ралі на самокатах, який проходить в різних містах (останній раз — на Дерибасівській в Одесі). Розрахунок виявився вірним: до 2008 р. більше 50% продажів «Самоката» доводилося на бібліотеки. А оборот досяг $363 000. «Для нас це хороший результат», — посміхається Ірина.

Триматися разом

«Маленьким важче доводиться в кризу, коли неплатежі стали поширеним явищем, — пояснює Ніна Литвинець, виконавчий віце-президент Російського книжкового союзу. — Якщо магазин не заплатить 50 000 руб. «Ексмо», він цього не помітить, а невеликі компанії можуть не пережити». Ось чому малі видавництва тримаються разом. Продають книги один одного в своїх офісах — наприклад, в «Рожевому жирафа» можна придбати видання «Самокат», «Машин творіння» і ін Щоб оптимізувати витрати, разом знімають виставковий простір, в кризу почали організовувати спільну логістику, пояснює Балахонова.

Скільки їх Всього на ринку працює 1280 видавництв, що випускають хоча б одну книгу в місяць, підрахували у Федеральному агентстві з друку і масових комунікацій. Але видавництв, що спеціалізуються на дітях і активно працюють не більше 15, каже Микола Охотин, генеральний директор дистриб’юторської компанії Berrounz.

Олена Горєлова Джерело: Ведомости
.

Самокат
Код для блогу

Книжки на коліщатках

Ірина Балахонова і Тетяна Кормер роблять такі дитячі книжки, які не нудно читати і дорослим. Їх маленьке видавництво «Самокат» за п’ять років випустило близько 60 визнаних у всьому світі творів дитячої літератури.

Прочитати повністю Kidreader.ru

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here