Початок змусило мене співпереживати головної героїні, оскільки мені самій довелося пройти через подібне випробування. В деяких моментах хотілося поплакати разом з нею, розуміюче заспокоїти і налити їй нову кухоль кави. Але потім враження від книги зіпсувалося – нудний, банальний сюжет без “родзинки”, новизни. І ось тут зрозуміла, що найцікавіше – це лише багатообіцяючу назву, змусило клюнути багатьох. Ну і ідея літературного кафе мені здалася привабливою, особливо, якщо уявити себе його клієнткою, яка сидить на затишному диванчику з черговою книгою. І все.