Той, що біжить за вітром Холед Хоссеини

0
3

Афганістан. 2 хлопчика — багатенький син і його слуга. Перший — егоїстичний і безсовісний, другий — наївний і вірний. В один з радісних днів їх дружбу назавжди розділяє подія, про яку кожен із них побажав би забути. І ось багатенький синку робить все, щоб видалити свого друга з сім’ї. А потім війна. Переїзд в США. Доросле життя. Повернення. Розкриття таємниці.І після цього в сюжеті починається повна плутанина, що більше нагадує індійський фільм. Благо хоч танцюючий слонів не було, на тому спасибі. Вигадане, неправдоподібно, передбачувано.

Ця книга — ще один доказ того, що гучне звання «бестселер» не є доказом таланту автора, а всього лише результат сарафанного радіо і хорошої реклами.

Як було сказано автором:«Існує думка, що людина пише про те, що він пережив. Я ж збирався випробувати те, що написав» і саме тому книга вийшла дуже суха, вона не занурює читача в цю страшну атмосферу війни, страху і беззаконня, немає. Неможливо описати все це, не будучи свідком цих страшних подій. Автор лише оперує фактами й термінами, які, можливо, повинні були надати східний колорит цій книзі.

Відчуття, що книга написана з політичним підтекстом і на догоду Америці, з однією метою — прославити автора.

Написано гарною мовою, читається швидко і легко, але от у мене залишилося досить неприємний післясмак. Я довго не могла коректно сформулювати остаточне враження. Якщо дивитися на цей витвір поверхнево, то так, можна назвати його цікавим, але якщо копнути глибше і проаналізувати, то враження повністю псується.

Скільки разів я говорила собі, що сучасна література в більшості своїй є марною тратою часу, але надія помирає останньою. «Той, що біжить за вітром» надій не виправдав і мені просто хочеться стерти з пам’яті.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here